СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ АКТИВІЗАЦІЇ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Метою загальноосвітньої школи XXI століття є формування індивіда, здатного вийти за межі отриманих знань, відкритого до інновацій, спроможного повноцінно реалізуватися в майбутньому дорослому житті.
Сучасні освітні парадигми висувають на перший план не передачу учням готового соціального досвіду, а підготовку їх до самостійного здобування знань та творчої праці в будь-якій сфері людської діяльності.
Національна доктрина розвитку освіти ставить перед учителем завдання створити дитині умови для її максимального самовизначення та самовираження. Зрозуміло, що не всім бути вченими, письменниками. Але із задоволенням навчатися здатні всі. Для цього процес навчання має бути максимально наближеним до запитів і можливостей дитини.
Сьогодні перед учителем - словесником стоїть важливе завдання – створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу кожного учня та його самореалізація в навчально-виховному процесі. Тому слова відомого педагога В.Сухомлинського звучать як наказ і сучасному вчителю: "Ми повинні виховувати так, щоб дитина відчула себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, напружена, стомлююча робота школяра забарвлюється радісними почуттями і може принести маленьким людям переживання творця."
Цікавою є думка відомого дидакта І.Лернера: "Творчості можна вчити, дотримуючись трьох умов: навчання інтелектуальних операцій; навчання процедур творчої діяльності; формування ціннісного ставлення до творчості".
За час своєї педагогічної діяльності виробила алгоритм розвитку творчої діяльності школярів, зважаючи на таку послідовність:
а) базові знання школярів;
б) особистісна орієнтація щодо доцільності отриманих знань;
в) виготовлення власного творчого продукту (додаток 1).
" У кожній дитині є образ Творця, але Творцеві потрібен помічник, який виявить цей Образ…" (Ш.Амонашвілі). Таким помічником є школа, учитель.
І якщо вся діяльність на уроці творча та особистісно значуща, то це сприятиме розвитку життєтворчого спрямування особистості. Л.Толстой писав: "Якщо учень у школі не навчився сам нічого "творити", то і в житті він завжди тільки наслідуватиме, копіюватиме".
Відомо, що виховати творчу особистість може лише творча особистість – учитель, який не тільки ґрунтовно володіє знаннями, а й творчо використовує їх, уміє відмовитися від стереотипів, удосконалює, комбінує вже відомі методи, форми навчання, експериментує, створює власні способи вирішення практичних задач.
Спираючись на наукові дослідження Є.Пасічника, Б.Степанишина, Г.Токмань, М.Пентилюк, намагаюся відступати від шаблонів, усталених істин, прагну до інтерпретації, власного сприйняття художнього твору, знаходячи в ньому щось співзвучне сьогоденню, учням, собі самій.
Творчо переосмислюючи і використовуючи елементи перспективного педагогічного досвіду вчителів – новаторів, намагаюся само реалізуватися, виробляти власний педагогічний стиль, суть якого – створення умов для активізації творчої діяльності учнів на уроках української мови та літератури.
Сучасний урок рідної мови та літератури – плід майстерності і творчості вчителя – словесника, його професіоналізму. Адже саме перед педагогом стоїть завдання виховати творчу особистість, розвинути творчі задатки дітей, навчити їх мислити, робити хай невеличкі, але свої відкриття. Бо, за словами Г.Альтшуллера, "творчості, як і будь-якої діяльності, можна вчитися".
Умовою успіху цього процесу є технологія формування творчої особистості, яка спрямована на розвиток таких здібностей, як здатність бачити проблеми, виявляти суперечності, висувати гіпотези, оригінальні ідеї, аналізувати, інтегрувати, як уміння здійснювати пошук, дослідницьку діяльність, критично мислити.
Узявши для себе за основу слова відомого педагога Ш.Амонашвілі про те, що " дитина – явище в нашому житті , а не випадковість", знаходжу такі форми роботи, які допомагають виявити їхню індивідуальність, неповторність, розвинути здібності до самореалізації, створюють умови для активізації творчої діяльності. Переконана, що діти тим талановитіші та розумніші, чим більше можливостей бути такими ми їм надамо.
З цією метою необхідно по-особливому моделювати навчальну діяльність на уроці.
Велику увагу приділяю етапу мотивації, на якому прагну заохотити учнів, пробудити бажання самостійно здобувати знання, виконувати завдання креативного характеру, створюю ситуацію успіху.
Так, наприклад, на початку уроку пропоную учням пояснити слова Сократа: " Добре говорити уміє тільки той, хто уміє слухати".
Відомо, що увага є однією з умов успіху і творчої роботи на уроці.
Важливу роль в активізації творчої діяльності школярів відіграють проблемні навчально-пізнавальні ситуації. Пропоную учням нову інформацію на тему "Письмо слов'ян" і прошу дати відповідь на запитання: "Що суперечить записаному тексту і нашим знанням?" (" На сторінках Софійського собору знайдено записану абетку з 27 літер, з них – 24 грецькі, а 4 – праслов'янські ( б, ж, ш, щ). Учений С.Висоцький стверджує, що ця азбука давніша і за глаголицю, і за кирилицю").
Учні самостійно зробили висновок, що до прибуття Кирила і Мефодія на Русі вже існувало письмо (додаток 2).
Отже, відповідно створена на уроці проблемна ситуація стала рушієм критичного мислення учнів, джерелом творчого пошуку знань.
Безперечно, розвитку творчих здібностей учнів у процесі вивчення української мови та літератури сприяють уроки зв'язного мовлення. Вони є своєрідною майстернею, де учні проходять шлях від здобуття знань, умінь, навичок мовлення та спілкування до написання творів різних типів і стилів.
Так, на уроці зв'язного мовлення "Опис зовнішності людини" ( 7кл.) використовую "Автопортрет" Т.Г.Шевченка. Доречним є епіграф з поезії Р.Лубківського: "Повертайтесь, Шевченкові автопортрети!" А потім "запрошую" учнів у майстерню Шевченка – художника ( текст зі спогадів правнука поета Д. Красицького). Поступово, крок за кроком, здобуваємо знання , учимося мислити, творити (додаток 3).
Художнє слово – безвідмовний союзник учителя у формуванні повноцінного духовного світу юних, реалізації позитивного потенціалу кожної особистості як в інтелектуальному, так і в моральному плані. Урок літератури тут дуже важливу роль. Адже учні не просто читають якийсь художній твір – вони зустрічаються з художнім текстом як з мистецьким явищем. Розумію, що важливо не подавати готові істини, а спонукати учнів мислити, самостійно розв'язувати проблеми. Активізації творчої діяльності школярів на етапі мотивації сприяють запитання проблемного характеру. Наприклад, під час вивчення біографії П.Куліша у 9 класі ставлю перед учнями таке запитання: то хто ж він, Пантелеймон Куліш: "першорядна звіздар" чи "химерна постать", чи "перший європеєць української літератури"?
На дошці записані слова І.Франка : "Куліш – першорядна звізда в нашому письменстві, великий знавець нашої народної мови…" та Д.Донцова : "Нема в нашій літературі більш химерної постаті, ніж Панько Куліш. Це була людина з тисячею масок" (додаток 4).
Знаю, що треба дбати не тільки про зміст питань та завдань, а й про їх емоційний вплив на учнів. Такими є проблемні запитання на уроці під час вивчення інтимної лірики Лесі Українки (10 кл.):
Чим, на вашу думку, зумовлений постійний інтерес до інтимного життя видатних людей?
Чи етично поставити "на розпуття шляхове" сокровенні думки і почуття у віршах чи листах, призначених тільки для одного адресата?
Спробуйте до кінця уроку відповісти, ким же була Леся Українка у коханні – сильним "мужчиною" чи слабкою, уразливою жінкою? А в інтимній ліриці?
Отже, мотивація є сильним фактором впливу на успішність учнів та створює умови для активізації їхньої творчої діяльності.
Переконана, що лінгвістична та літературна освіта є необхідною для кожної особистості. Не порушуючи принципу науковості, треба вчити здобувати знання без нудного зазубрювання та шаблонності.
Наприклад, на етапі вивчення нового мовознавчого матеріалу пропоную такі завдання, які допомагають учневі формуватися як творчій особистості: "Орфоепічна пильність", "Граматичний ланцюжок", "Рекламний текст", диктант "Знаю – сумніваюся".
Шукаючи найефективніші прийоми впливу на свідомість і почуття школярів, пам'ятаю про творчий характер процесу вивчення літератури. Переконана, що на таких уроках знати, відчувати й розуміти – це значить слухати й чути художній текст, відчувати естетичну насолоду при зустрічі зі словом і вплітати свій голос, відчувати самого себе. Кожен урок – це спілкування з учнями, яких навчаю мислити, творити нові ідеї співпереживати.
На своїх уроках української мови та літератури постійно створюю ситуації. що сприяють творчій активності школяра, розвитку його уяви, асоціативного мислення, прагнення постійно вдосконалюватися.
І якщо учень на таких уроках комбінує, змінює і створює щось нове, якою б крупинкою не здавалося воно в порівнянні з витвором генія, то це і є, за словами психолога Л.Виговського, творчість.
Отже, практика переконливо свідчить, що найбільш комфортно, вільно учні творять на уроці тоді, коли вчитель створює певні умови для сприятливої творчої обстановки, застосовує різноманітні методи і прийоми , як традиційні, так й інноваційні, ураховуючи індивідуальні особливості дітей.
Розвиток творчих здібностей залежить від ступеня свободи (самостійності): чим більша свобода вибору, тим краще учні можуть реалізувати свій творчий потенціал, тим більше можливостей для мислення. Адже вони мають побачити, проаналізувати різні підходи до виконання роботи в процесі розумової діяльності, яка передбачає вибір шляху виконання роботи, бо за умови поставленої мети , наявного обладнання учням невідомий шлях досягнення мети.
Цей шлях діти мусять обрати самі, розглядаючи різні можливі варіанти, і зупинитися на найоптимальнішому. А провідником у цій діяльності є вчитель, який помічає найменший порух душі дитини до творчості, підтримує й у правильному напрямку вміє розвивати творчий потенціал дитини.
Працюючи з дітьми, намагаюся створити необхідні комфортні умови для їхнього розвитку, підвищення якості знань на підставі особистісно орієнтованого підходу, творчої ініціативи, вироблення активної життєвої позиції.
Але основну мету своєї роботи вбачаю в тому, щоб навчити кожного бути людиною, адже знання без людяності нічого не варті. Тому моїм професійним кредо стали слова: "Коли мої діти підуть у доросле життя, вони будуть і суддями, і священиками, і військовими, але перш за все вони будуть людьми".